Полум`я знялось і тане в висях...
Полум`я знялось і кане в висі,
Оку відкривається святе:
Сонце по-вечірньому, як листя,
В осені буває золоте...
Річища обняті ж берегами
Тішаться оновленню води.
Руки рік, мов діточки до мами,
Знову повертаються сюди.
Весни щебетливі над садами,
Сушею - ще холод від зими.
Хочеться здійнятись над ланами
І до неї - віянням ясним.
Полум`я знялось і тане в висях,
Не злічити стрілками золи,
В очі материнські подивися:
В них ти залишаєшся малим.
