09.03.2016 11:23
18+
69 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Оля Стасюк

Вечірня заграва

Вечірня заграва

Вечірня бавилась заграва, 

Спинивши сонця теплий лет.

Дитина плакала над ставом.

І колихався очерет.

Заплави вогником іскрились

І розтинали береги.

Дитино, хто ти? Чи згубилась?

Чи що тобі болить, скажи?..

Ніхто не чує і не бачить.

Замерзле. Злякане. Чуже.

Хай діток від такого плачу

Пречиста вічно береже, -

Позаду, як в картинах пекла, 

Із сотнею людей у ній

Взяв у жорсткі обійми церкву

Лихий вогненний буревій.

Стихали крики божевільні, 

На поле падала роса.

Над ставом плакала дитина

В безвидні чорні небеса.

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 11.03.2016 11:32  © ... => Тетяна Ільніцька 

"Взяв у жорсткі обійми церкву
Лихий вогненний буревій.
Стихали крики божевільні"... - я намагалася натякнути на спалення церкви разом з людьми. Багато такого було в історії України. 

 11.03.2016 08:16  Тетяна Ільніцька => © 

Чому ж вона плакала? Така безвихідна картина на тлі неймовірного пейзажу...  

 09.03.2016 23:44  Тетяна Чорновіл => © 

Гарні неймовірні образи заграви!
Але ж і налякала, Олю! ))