Вечірня заграва
Вечірня бавилась заграва,
Спинивши сонця теплий лет.
Дитина плакала над ставом.
І колихався очерет.
Заплави вогником іскрились
І розтинали береги.
Дитино, хто ти? Чи згубилась?
Чи що тобі болить, скажи?..
Ніхто не чує і не бачить.
Замерзле. Злякане. Чуже.
Хай діток від такого плачу
Пречиста вічно береже, -
Позаду, як в картинах пекла,
Із сотнею людей у ній
Взяв у жорсткі обійми церкву
Лихий вогненний буревій.
Стихали крики божевільні,
На поле падала роса.
Над ставом плакала дитина
В безвидні чорні небеса.
