Середньовічна Попелюшка
Розчиняються лиця у нотах, у рухах, у часі,
І рука у руці,
І цей погляд закоханих віч...
Як же, принце, нам добре у плавному, ніжному вальсі,
Як же, принце, мені утекти в ту задушливу ніч!..
Але ні, утечу.
Не біжіть лиш за мною, мій принце.
Не лишу черевичка. Хай згадка про мене мине.
У цих вальсах придворних і справді стираються лиця,
Це ж не румба,
І не пасадобль,
І не полонез.
Я дивилася чесно й закохано вічі у вічі.
Що ж, ви добрий і сильний. Вродливий, як кров з молоком.
Але, принце, пробачте. За вікнами – Середньовіччя,
На кохання у шлюбах вельмож не зважає ніхто.
