Гімн Коханню
Із поеми «Калинова гілка»
Якось м`яко і так ніжно пензлі вбирають фарби і вимальовують самі оту примітивність з квіточок, суничок, листочків, виноградинок. Надумане чи вистраждане? Хвилювання? Невловимі контрасти? Уривки і не більше...
Оксамит "Намалювалось"
Оксамит "Намалювалось"
Кохали із першої миті,
В обіймах блаженної ночі,
У мареві денних пісень…
Поєднані шлюбною ниттю,
Неначе Амур
пророчив,
По сей кохаємо
день!
Кохання – Вогненна Русалка,
Жар пристрасті досі не згас,
Кохаємо жадібно, палко,
Неначе
в останній
раз!
Піщані спливали палаци,
Непевне товклось майбуття,
Підступний буденщини панцир
Утворював
сіре
життя…
Життя повсякденного плями…
Забруднене Сонце-Любов…
Байдужість нас робить рабами,
Невже
не воскреснемо
знов!?
Любові незламна Основа
Рятує, відроджує нас:
Застиглого бруду окови
Кохання
спалило
нараз!
* * *
Кохали із першої миті,
Поєднані шлюбною ниттю,
В обіймах блаженної ночі,
У мареві денних пісень
По сей
кохаємо
день,
Нам щастя
Амур
Пророчить!
