Срібна Пані
Уривок
Нескінчені завойовники…
Тяжке горе зрадженого кохання…
Дівчина, яка намагалась
звести рахунки з життям…
Її покара – працювати
послушницею-санітаркою
при монастирському притулку
для тяжкопоранених…
Вона з усіх сил рятує
молодого бійця,
Від якого відступилась
тогочасна медицина.
- Для життя я тебе відпрохала,
Власну гордість топтала у прах,
Срібну Пані благала,
На коліна ставала,
Я у Неї валялась в ногах.
Срібна Пані вся сповнилась Гнівом,
Голос різав повітря, мов ніж:
- У найтяжчу годину
Не ставай на коліна,
Глум, приниження,
чуєш,
облиш!
Покохати зуміла Героя,
Рятувала звитяжно бійця,
За оновлену долю
Ви боролись обоє,
Бились в злагоді ваші серця.
Відчайдушно його рятувала,
Забувала про власну біду,
Вирок долі долала,
Долю переписала,
В нього смерті нема на роду!
Ти ж повинна туди вирушати,
Де співають осколки у скронь,
Божевільні гармати
Прагнуть Волю порвати,
Милосердя Сестрою - в Огонь!
Милий хлопчик, щасливо одужуй,
Відлітаю в кривавий розмай,
Ти мені, милий друже,
Врятував грішну душу,
«Тихим словом» про мене згадай!
……………………………….
Не закінчено…
