Мальва Світанкова ЕУСТОМА
Вихолощую втому -
І вистрибую в простір!...
Річ, можливо, й не в тому,
Просто спатимуть кості...
Наче попіл знемога засипає повіки,
Вбогій дихати Богом захотілось нізвідки...
Засинаючи, грому розбавляю відтінки -
І цвіте еустома.
Прокидається жінка...
21.03.2016 10:33 Тетяна Белімова => © |
Щиро вітаю з Усесвітнім днем поезії! Натхення! Світла у душі! Нових поетичних знахідок!
|
17.03.2016 11:36 Віктор Насипаний => © |
 один рядочок перевертає все всередині. добре є. |
17.03.2016 11:04 Оля Стасюк => © |
 Красивий вірш, назви цієї квітки не знала) |
16.03.2016 19:54 Тетяна Чорновіл => © |
 Красиве тендітне відчуття... |
16.03.2016 08:55 Тетяна Белімова => © |
Прекрасна і ніжна Еустома! Як, власне, і вірш! Відтепер знатиму назву цього дива))) Дуже гарно! Беру в улюблене! |
16.03.2016 00:49 Ольга Шнуренко => © |
 Дуже гарна квітка ця ірландська троянда! І ваша поетична мініатюра цікава! |
16.03.2016 00:12 Світлана Рачинська => © |
 Чарівно.... Слів забракло |
15.03.2016 20:46 Каранда Галина => © |
 вбогій дихати Богом - супер. |
