Дим

Колись, могутній і такий прекрасний, 

Тут зеленів, шумів чарівний гай, 

Не просто ліс, а мальовнича казка, 

Для світлих привидів чудовий рай…

Світили промені, тремтіли тіні, 

Не замовкав пташиний гам і спів, 

І бігли олені швидкі в тремтінні, 

А навздогін волав мисливський ріг…

На перехрестях зустрічав нас вітер, 

Чекала Мавка в хащі лісовій, 

Огорнута яскравим малахітом, 

Сміялись сонцем очі із-під вій…

Яка краса, яка чарівність мила, 

Для почуттів розкішний, світлий бал!

Хоча ввижалась потойбічна сила, 

Таким казковим був цей карнавал!

І ось ми йдемо знов до цього лісу, 

Щоб пригадати ті щасливі дні, 

Але ж де він? Хто опустив завісу

Від неба аж до самої землі?

Це якісь чари, чи страшне видіння?

Чи вірити своїм очам? Де ми?

Невже це сон - нескорена стихія, 

Безжалісний вогонь і чорний дим?

Ще де-не-де, навкруг галявини

Не зовсім знищені, потворні пні -

Танцюють на сучках обпалених, 

Тріщать зловісно голубі вогні…

Це тільки сон! Ось вітерець повіє, 

І привид диму зникне назавжди, 

Розкішно знову ліс зазеленіє, 

І наші заблукають там сліди…

м. Київ, 22.03.2016