Не падай, Вкраїно
про Україну
Підстреленим птахом не падай, Вкраїно,
І крил не складай у тяжкій боротьбі.
Я знаю: у серці глибока руїна,
Кровлять і болять свіжі рани тобі.
В чеканні на сина батьки посивіли,
Як горлиці, мами сумують вночі…
І висохли сльози в жінок овдовілих,
Скоріше б до миру знайшлися ключі!
…Сьогодні Вкраїна зітхає і плаче,
Вона шкутильгає, та все-таки йде!
Підставимо плечі, всі разом, одначе
Вкраїна спіткнулась, але не впаде!
Не варто в печалі оголювать плечі,
А гордо дивитися в небо, у вись.
Он бачиш, під хмарами кола лелечі,
І сонце з-за хмар виглядає, дивись!
Дорога ж видніється, хоч і в тумані,
І стежка хрещата до світла веде.
Вже досить нам жити у скруті й обмані,
Яких не зазнали ніхто і ніде!
Підстреленим птахом не падай, Вкраїно,
Он бачиш, у небі – твої журавлі…
Не дай, Боже, стати тобі на коліна
І знов потерпать на своїй же землі.
Так хочеться розуму й мудрості дати
Отим, хто беруться й ведуть в нікуди.
Ну досить війни вже! Ну досить вбивати
Й так підло свої замітати сліди!
Ми – сильна держава, і ми – патріоти,
І нам болять рани, криваві й тяжкі.
Ми хочемо жити, ми любим роботу,
І війн не бажаєм, бо ми не такі.
Нема боягузів давно в Україні,
Нехай навіть вітер колючий в лице!
Не стане вона в боротьбі на коліна,
І ворог хай чує і знає про це.
Підстреленим птахом не падай, Вкраїно,
Напийся цілющої сили з Дніпра.
І пісня твоя задзвенить солов’їно,
Лиш часу б не згаять… Ти чуєш? Пора!
м. Ромни Сумська область, 23.03.2016
