В заболоченні Чукотки,
Скраю світу між горбів
З тоскним острахом чахотки,
Голосний заводжу спів,
Добуваючи з-під спуду
На догоду злому дню
Чарівні коштовні руди,
Повні трепету й огню.
Спів тяжкий з легень безсилих
Вже й не видихну як слід,
Не знайду мелодій милих
Серед сирості боліт.
Пісня кров’ю з горла хлине
В рота синю пустоту
І в ногах, як щось неспинне,
Запечеться на льоду.
_
В заболоченной Чукотке,
У вселенной на краю
Я боюсь одной чахотки –
Слишком громко я пою,
Доставая из-под спуда,
Из подполья злого дня
Удивительные руды
С содержанием огня.
Для моих усталых легких
Эти песни – тяжелы.
Не найду мелодий легких
Средь сырой болотной мглы.
Кровь густая горлом хлынет,
Перепачкав синий рот,
И у ног моих застынет,
Не успев всосаться в лед.
