Над полями
Над полями згущується дим.
Там у зернах спить мале майбутнє.
Небо шовком темним і тугим
Повниться, аби тим зернам бути.
А над обрій ліс бере своє,
Розкриває вечорові крила.
І ліщині шепче:
"Спи.
Я є.
Люди ще не зовсім мене вбили."
