Лебеді

з рубрики / циклу «життя»

В синім небі білі лебеді рівно стали на крило.

На землі свій став залишили і зникає вже село.

Шлях нелегкий гордим птахам треба буде подолати

Щоб в чужім краю далекім про Вкраїну розказати.

Про озера, луки й гори, про долини і діброви.

Про пісні душевні, милі про красу моєї мови.

Про будиночки біленькі у полоні мальв струнких

Про дощі, що йдуть рівненько тихо падаючи з стріх.

Про безмежний обрій неба і пшениці жовтий лан,

Про зірки на дні криниці і смереки рівний стан.

І людей простих, трудящих, що працюють на ланах.

Мами ніжну колискову, що долала весь мій страх.

Розкажіть усім про хлопців, що тримають автомат,

Що боронять Батьківщину краще, ніж отой булат.

Що ні кулі не бояться, не промоклих сорочок,

Бо стоять вони за щастя своїх рідних діточок!

В ріднім небі білі лебеді рівно впали на крило,

Он і став знайомий блиснув і видніється село.

Поле, вигон, кладовище, свіжий пагорб і штандарт

Не кружляйте лебідоньки, не побачить вас солдат.