Дружили юнаки
Як справжні козаки,
Це Отченаш Роман
Й Непийвода Іван.
Не лаялись вони
До цеї аж весни,
Зустріли як тоді
Ці очі голубі,
Дівчиноньку красу,
Русявую косу,
Знайомство відбулось,
Багато слів знайшлось.
Закохані у мить
Вже прийнялись ділить
Кохає хто її,
Ці очі голубі.
Їх сварка розвела
І дружба геть пішла,
Кохання з юнаків
Зробило ворогів.
Та дівчина краса
Пропала мов роса
Й залишились вони
Самі серед весни.
Без дружнього плеча
Їм боляче, хоча
Зустрілись на війні
Ці друзі в тяжкі дні.
Там побратими всі,
Герої молодці
І наші юнаки
Як справжні козаки
Теж побраталися
І присягалися
Вже не сваритися,
За край свій битися
Там хвалять вже обох
Підтримує їх Бог
Забулася дівчИна.
Всіх розбратів причина
м. Київ, 28.03.16.
