Ти, Весна і Я

Дві ніжні, легкокрилі пташки – Ти й Весна, 

як вітер, залетіли у вікно і в душу!

Але скупі пейзажі бачу із вікна, 

від холоду ховаюся у ковдру-мушлю…

Давно забуті, неприємні відчуття

зринають в пам’яті, як відблиски багаття -

Кохання, наче квіти, кинуті в сміття, 

а сукня Попелюшки – мов злиденне шмаття…

Чи відігріє сонце скрижанілий дух, 

чи заспіває серце про нове кохання?

Я приєднаюсь до Весни, поки не вщух

весняний вітер... Зріє в серці сподівання...

Розквітнуть почуття! Яскравий сонцеграй

на клумбах намалює з квітів візерунки, 

На крилах вітру полечу за виднокрай, 

до сонця завітаю в гості за лаштунки…