29.03.2016 18:02
for all
148 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Анна Харченко

Сумніви

А знаєш я уже на межі… Ще крок і прірва…

А знаєш як ранять ножі байдужості, милий?

А знаєш як посеред весни панує лютий?

А знаєш як сльозами по щоках стікає віра?


Розум говорить тікай, та в душі ще надія…

Не край серце, розкажи про своє, любий!

Прохолодою віє, вбиває дляво бездія…

Думок феєрверки не зберу я докупи…


Ні спокою вдень, ні сну вночі, стала варта...

Зима не зима, весна не весна, усе сіре...

А знаєш найбільший мій страх, що завтра

Або тебе або мене, нас більше не буде…



2016

Публікації: Анна Харченко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 18.05.2016 10:55  © ... => Каранда Галина 

Дякую) Сподіваюсь на те. 

 18.05.2016 10:55  © ... => Серго Сокольник 

Так, колись нас не буде. Ніщо не вічне. Але хочеться, що деякі моменти тривали якомога довше. 

 18.05.2016 10:52  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую) 

 30.03.2016 14:34  Тетяна Чорновіл => © 

Бувають настрої непростого душевного сум"яття. Вірш сподобався. 

 29.03.2016 22:54  Серго Сокольник => © 

Усіх нас колись не буде... 

 29.03.2016 21:55  Каранда Галина => © 

тяжкий душевний стан...
хай зникнуть всі страхи і переможе взаємне кохання.