Сумніви
А знаєш я уже на межі… Ще крок і прірва…
А знаєш як ранять ножі байдужості, милий?
А знаєш як посеред весни панує лютий?
А знаєш як сльозами по щоках стікає віра?
Розум говорить тікай, та в душі ще надія…
Не край серце, розкажи про своє, любий!
Прохолодою віє, вбиває дляво бездія…
Думок феєрверки не зберу я докупи…
Ні спокою вдень, ні сну вночі, стала варта...
Зима не зима, весна не весна, усе сіре...
А знаєш найбільший мій страх, що завтра
Або тебе або мене, нас більше не буде…
2016
