Материнський оберіг
Заплітаю в життя теплих спогадів шОвкові нИтки,
Я для тебе без спиць все вив’язую долю легку.
І рядок за рядком в візерунках по полю молитви,
Аби ти подолав перепони усі на шляху.
Від меланжевих барв до пастельних відтінків по краю
Веселкові думки хай затьмарюють в серці журбу.
І у пЕтлях моїх ані крихти брехні – заплітаю
Нитку праведних слів, на гріхи малодушні – табу.
На межі перехресть твоїх, сину, я зоряним пилом
Вірний напрям вкажу і розвію всі сумніви вщерть:
І добром надихну до польоту розправлені крила,
Щоб злетіти зумів, як затягне життя круговерть.
Зав’яжУ від очей з лихим помислом вузлики правди,
Аби нЕдругів й бід не впустили тобі на поріг.
І контрастний акцент на любові, і тільки на справжній…
Із клубка почуттів материнських плету оберіг.