з рубрики / циклу «РОДИЛАСЬ НІЧ У ЗОРЯНІМ САДКУ»
На ранок в яр сповза пітьма
Й до ночі скиглить там сама,
В кущавій прохолодній тиші.
Та щойно втомиться світило,
Вона з корчів посуне сміло
В поля, без звучно ніби миші.
І дня чаруючі малюнки
У сірі позбира пакунки,
Грядущій ночі подарує.
Пихата нічка в чорнім платті
Їх спалить в місячнім багатті,
А вітер іскорки роздує.
І стане кожна з них звіздою,
Заславши небеса собою,
Як снігом віхола городи.
Від них займеться враз світанок,
Пітьму прогоне знову ранок
У яр… Без слави й нагороди.