Дні забілені
Мої дні захмарені, мої дні забілені,
Я втрачаю дотики, нерви і мости.
Небо в краплях синяви біло барвить хвилями -
І мені негадано знову снишся ти.
Наші дні закінчено, наші дні забілено,
Тиша тіней липових вже на них лежить.
Ми, як небо з хвилями, видавались вільними,
Ми, як червні черлені, витисли блакить.
Ми були нанизані на міста намистами,
Шелестіли шорохом стилів і листів,
Проривали простори в поглядовій пристрасті,
Доки вітер зморений нас у травень вплів.
Дні мої захмарені, дні мої забілені,
На холодних заводях дикі бродять сни.
Небо наших спогадів біло барвить хвилями,
Я пишу до безвістей зболені листи.
