04.04.2016 09:00
18+
69 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Оля Стасюк

Не лишай мене

Не лишай мене

Мокрі котики на вербі

Аж зіщулились від дощу.

Хто я, 

Хто я таки тобі, 

Ну скажи – прошу.


Зачепилась за сосни синь, 

Синім труночком розлилась.

На мені – твоя світла тінь

І відтінок фраз.


Ти Петрарка мій і Шекспір, 

Рафаель мій і мій Моне.

Я люблю тебе більш від гір, 

Не лишай мене.

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 06.04.2016 09:42  Тетяна Белімова => © 

Олечко! Все буде добре)) Ніхто нікого не лишить! 

 04.04.2016 23:33  Світлана Рачинська => © 

Я забрала, Оль. Насолода. Ти естет, правда) 

 04.04.2016 18:58  Тетяна Чорновіл => © 

Гарний такий тендітний вірш.
І синь нарешті присутня!