Велосипед
Вітер крізь волосся рветься в небо.
Дівчинко, тепер ти, певно, вільна.
Сонце, твоя сутність і потреба,
Підіймає дух міцного зілля.
Руль затисни міцно, як в лещатах,
Хай горять від сонця й милей шини –
Що тобі тут, нині є втрачати,
Якщо зволиш трішки бути вільна?
А натомість ти породиш вітер,
Той, який крізь сонячне волосся
Аж до неба схоче полетіти,
Так свобідно, як ніколи досі.
