Дружба
Оселився чоловік
Край села в хатині,
Щоб дожити там свій вік
Зовсім в самотині.
Пізній вечір як настав
В двері хтось постукав,
Чоловік той запитав:
- Хто у двері грюка?
- Це багатство, відчиняй!
Будеш добре жити.
Мед-горілку наливай,
Кинь усе робити!
- Цілий вік я працював
І не звик гуляти, -
Чоловік так відказав, -
Стукай в інші хати.
І багатство чоловік
Не пустив до хати,
І продовжив, як і звик,
Працею все брати.
Знову вечір як настав
В двері хтось постукав,
Чоловік знов запитав:
- Хто у двері грюка?
- Це кохання, відчиняй!
Будеш всіх кохати,
Мед-горілку наливай
І впусти до хати.
-Я своє вже відкохав,
Всіх не звик кохати, -
Чоловік так відказав, -
Стукай в інші хати.
І кохання чоловік
Не пустив до хати,
Бо любив одну на вік
Та не міг узяти.
Третій вечір як настав
В двері знов хтось стука,
Чоловік той запитав:
- Хто у двері грюка?
- Дружба, швидше відчиняй,
Будеш в дружбі жити.
З нею завжди починай
Працювать, любити.
Дружба виручить з біди,
Горе споловинить,
Радість здвоює завжди,
Ворогів зупинить.
I самотній чоловік
Запросив до хати
Дружбу вірную на вік,
Й взявсь хазяйнувати.
м. Київ, 09.01.99.
