Тобі
Не знаю чим собі зарадить
Коли душа страждає і болить
Від колючок твоєї зради,
Від гіркоти, що довелось попить.
Тобі ж страждань я не бажаю,
Душа нехай не знає каяття,
Залиш мені хоч краплю жалю
За нашим щастям спільного життя.
Любов з роками раптом щезла,
Хоч ми клялись усе життя любить,
Ріка образ зненацька скресла,
І вдвох уже нам стало тяжко жить.
Троянда нашого кохання
Зів`яла наче скошена трава,
Лишилося одне бажання –
Не говорить образливі слова.
Нехай щастить тобі у всьому,
Я гіркоту з собою заберу,
Живи по довше в світі цьому,
А я без тебе в самоті помру.
м. Київ, 06.01.99.
