Вогонь
Вечірнє місто втягується тишею.
Самотня зірка крапочкою світить.
Нехай печалі будуть всі полишені –
Сьогодні знову спробую злетіти.
Розсуну арки і розіб”ю пристані.
В мені вогонь нуртує, він шалений,
Причинну робить з мене він, розхристану,
Він палить все – і лащиться до мене.
Він змушує постійно божеволіти,
Шукати знову виходу у стінах,
Чужих людей лиш поглядом неволити –
І відчувати, що не буду вільна.
Він змушує скорочувати відстані,
Запалювати ліхтарі холодні
І танцювати під зірками пристрасно
Десь на краєчку чорної безодні.
