ГОЛОСІЇВСЬКИЙ ЛІС
Пам’яті ветеранів
Що шепочуть дерева
навесні, навесні,
Що говорять дерева
на зорі уві сні,
Що не хочуть, не можуть
забути вони,
Ці дерева війни,
ці герої війни?
Їх шалений, пекучий
вогонь катував,
Руки – віти калічив
скажений метал,
Та стояли вони,
не здавались вони,
І від смерті
людей закривали грудьми.
А полеглі бійці
в небуття не пішли:
У деревах вони,
в ніжних вітах вони…
Так стоять, захищаючи
мир і красу,
В Голосієво,
в лісі,
на Вічнім Посту!
В старовинному лісі
багато людей,
Він дзвенить голосами
веселих дітей,
Ніжно віти зелені
торкаються їх,
Ніби пестять
онуків своїх дорогих.
