19.04.2016 03:19
для всіх
191
    
  3 | 4  
 © Панін Олександр Миколайович

Шляк

Злободенна приказка 3


Була собі така Ліцекойя

постійно влипала в якусь

історію.

І, не знати як, трафив її

одного разу –

шляк,

не відчіпляється ніяк…


- Гей, шляк, позбавитись тебе як?

– Дайте мені «мороковку».

виправте заліковку.

Поставили мені «незадовільно», 

образили, принизили

сильно.

Напишіть – «Зараховано», 

а я відчеплюся гарантовано.


Ліцекойя вердикт переписала, 

Наче кинула шлякові

кусень сала.

І пішов собі шляк далі

дорогою кривою, 

«з високо піднятою головою», 

чи то ба – із заліковкою підтертою, 

з головою високо задертою, 

щоб, мабуть, добряче чуть 

«як на небі млинці печуть».


Кудись тимчасово

заховалась

вражина-вражина, 

але ще й досі

пахне смаженим!


Доколи?

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.04.2016 08:54  Тетяна Белімова => © 

Олександре Миколайовичу, Ви мені мимохіть нагадали моє викладацьке минуле))) Тільки завершивши кар`єру викладача (а може, й не завершивши ще, бо колишніх педагогів не буває)))), зрозуміла, що одна з основних функцій педагога, навіть якщо йдеться про університет, няньчитися... панькатися... і перейматися за студентське навчання більше за них самих. Нині я вже нікому не нянька і з посмішкою читаю Ваш твір)) Хоча саркастичний підтекст Вашого вірша змушує замислитися, чи правильно чинила, коли натягувала трієчки...

 19.04.2016 21:48  Дністран Оксана => © 

Майстерно! А на оте "доколе" - відповідь на жаль - не скоро віднайдеться!!!!

 19.04.2016 12:30  Світлана Рачинська => © 

Я не знаю, але цей модерн мислення мене вразив. Про шлях читала з мурахами! Чесно. Дякую.

 19.04.2016 08:21  Олена Вишневська => © 

особисто для себе стільки проекцій побачила на наше сьогодення... Чудово, Олександре Миколайовичу! Ви, як завше, тішите )