Квітневе
з рубрики / циклу «Весняне»
Відчую на дотик...не звук - електричний струм
і вечір задумливий схилить покірно плечі....
Чому ж, ну чому опускається шаллю сум,
Ми ж ніби- як завжди, і звичні навколо речі
І знову побіжно спіткнусь об те кляте «не»:
не-вірші, не-вчинки – двобій ірреального з суттю...
Для чого, спитати, той розум своєї гне,
коли всім єством витікаєш повільно ртуттю....
Виною ж всьому електричний в повітрі струм
й невидима нитка, що міцно від тебе до мене
відчутна настільки, що знаєш: потрібен і сум,
інакше не можна – весна. бубнявіють клени
