20.04.2016 18:14
for all
110 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Уляна Яресько

Запалало й померкло…

Запалало й померкло... клубочиться тільки дим, 

Щосекунди вмирають молекули світло-віри.

Чули! чули не раз: не буває життя простим...

Нас із нас викорчовує світ споживацько-сірий.

Заґратовані часом сльозяться очиці душ, 

Біль підточує серце, як Тиса гірську породу.

І здається (здається!), що ми біжимо чимдуж

До незнаного дива. Та знову вино у воду

Перетворює дійсність. Лютує-реве хижак, 

Скалить зуби зневір`я, стискають думки-приблуди.

Як же вирвати дрібочку щастя для себе? Як

Роздобути нам дозвіл на власне маленьке чудо?

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 23.04.2016 14:22  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую, Світланко! Приємні твої візити і коментарі! 

 22.04.2016 23:06  Світлана Рачинська => © 

Майстерно і дуже сильно емоційно, Улянко! Надзвичайно сподобалось!... Дуже... 

 21.04.2016 11:00  © ... => Олена Вишневська 

Так, тільки... Дякую, Оленко! 

 21.04.2016 11:00  © ... => Тетяна Ільніцька 

Щиро дякую!  

 21.04.2016 08:53  Олена Вишневська => © 

тільки покладаючись на себе..)))
Сильно, Уляночко! 

 21.04.2016 08:45  Тетяна Ільніцька => © 

Щастя зазвичай буває без дозволу. Інколи навіть попри заборони. З власних спостережень))
Бажаю Вашій ЛГ, аби її мрії збулися!
Майстерний твір, хоч і безмірно болючий.