22.04.2016 23:44
18+
185 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Олександр Новіков

Тоді

Дідо, дідо, розкажи щось цікаве, 

неймовірну історію про щось надзвичайне.

добре сідайте зручніше, 

побалую вуха вам, розпалю уяву.

колись дуже давно, ще перед вибухом, 

на Землі жили люди

і процвітали, 

на смітник викидали

не зіпсовані речі, вібрацією розслабляли

зануджені спину і плечі, 

їх тіла протинали ікла пірсингу

хвилі вай-фаю, 

в їхній музиці в унісон зазвучали

ханг чи губал,  

дрібки клавіш, коліс, голос зброї

і колір зворотнього боку веселки, 

в їх поезії римувалися комплексні числа

з ізотопами небулія і частками антиматерії

тристопним ямбом, 

і щоб бачити сни їм не треба було засинати, 

та вони і не спали вже дві тисячі років

розмовляли очима і читали руками

і вмирали лиш тільки як самі того хотіли.

так що ж сталося з ними?

згубила їх пиха

Публікації: Олександр Новіков

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 29.04.2016 21:49  Оля Стасюк => © 

влучно. дуже. молодець 

 26.04.2016 09:29  Світлана Рачинська => © 

з мурахами 

 25.04.2016 09:25  Тетяна Белімова => © 

Саш, ну ти просто філософ!
Твоє треба по одному читати - з перервами - дозовано))) Аби все збагнути!  

 23.04.2016 15:32  Каранда Галина => © 

і хто ж тебе так дістав?:) 

 23.04.2016 11:25  Тадм => © 

близький текст, хоча за "ізотопами небулія" треба пхатись у вікі )) 

 23.04.2016 00:20  Олександра => © 

Як на мене, дуже влучно... Погоджуюсь. Гарний вірш