Тоді
з рубрики / циклу «Задумуючись»
Дідо, дідо, розкажи щось цікаве,
неймовірну історію про щось надзвичайне.
добре сідайте зручніше,
побалую вуха вам, розпалю уяву.
колись дуже давно, ще перед вибухом,
на Землі жили люди
і процвітали,
на смітник викидали
не зіпсовані речі, вібрацією розслабляли
зануджені спину і плечі,
їх тіла протинали ікла пірсингу
хвилі вай-фаю,
в їхній музиці в унісон зазвучали
ханг чи губал,
дрібки клавіш, коліс, голос зброї
і колір зворотнього боку веселки,
в їх поезії римувалися комплексні числа
з ізотопами небулія і частками антиматерії
тристопним ямбом,
і щоб бачити сни їм не треба було засинати,
та вони і не спали вже дві тисячі років
розмовляли очима і читали руками
і вмирали лиш тільки як самі того хотіли.
так що ж сталося з ними?
згубила їх пиха
