Нема зв`язку
з рубрики / циклу «життя»
Збитими пальцями до кісточок червоніє душа
Подих нерівний думок, наче вітром забитий.
Знову закинуть мені про сумного вірша
Та я інакше не вмію, не можу розлуку терпіти.
Квітень підкине між очі з-за рогу піску
Мов би навмисно мене провокує на сльози.
Вкотре з тобою в мережі немає зв’язку,
Виклик прийняти ти знову від мене не в змозі.
Мовчки відкину від себе «глухий» телефон
Вийду на двір і на зорі далекі погляну.
Моє життя це не вірш, і не пісня, напевно це сон,
В ньому є ти, і я, прокидатись не стану!
