28.04.2016 23:47
for all
167 views
rating 5 | 7 users
 © Антоніна Чернишенко

Тернистий шлях

Тернистий шлях

мого стражденного життя, 

Стежина вкрита полином

з самого дому.

Немов роздертий птах, 

усе моє буття

Покрито мертвим сном

Не віданим нікому.


Для мене день не день, 

і ніч не ніч, 

Я пробираюсь в темряві

наосліп.

Лиш час від часу

з вітром віч-на-віч, 

Блукаючи, ховаюсь від дорослих.

28.04.2016


Антоніна Чернишенко цікавиться


Публікації: Антоніна Чернишенко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.04.2016 20:15  © ... => Каранда Галина 

))))) Тому що з природою ми зазвичай говоримо лише в дитинстві, а я і зараз не відмовляю собі в такому задоволенні))))може в душі ще дитина)))) 

 29.04.2016 15:23  Каранда Галина => © 

гіркий вірш... а чому "від дорослих") ти ж наче вже одна із них) тобто - нас, дорослих))) 

 29.04.2016 01:01  Панін Олександр Мико... => © 

Якщо героїня рухається (пробирається, блукає) - не все втрачено. Найгірше - застигнути нерухомо.
Рух - це - ВСЕ.