28.04.2016 23:47
для всіх
306
    
  6 | 7  
 © Антоніна Чернишенко

Тернистий шлях

Тернистий шлях

мого стражденного життя, 

Стежина вкрита полином

з самого дому.

Немов роздертий птах, 

усе моє буття

Покрито мертвим сном

Не віданим нікому.


Для мене день не день, 

і ніч не ніч, 

Я пробираюсь в темряві

наосліп.

Лиш час від часу

з вітром віч-на-віч, 

Блукаючи, ховаюсь від дорослих.



28.04.2016

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.04.2016 15:23  Каранда Галина => © 

гіркий вірш... а чому "від дорослих") ти ж наче вже одна із них) тобто - нас, дорослих)))

 29.04.2016 01:01  Панін Олександр Мико... => © 

Якщо героїня рухається (пробирається, блукає) - не все втрачено. Найгірше - застигнути нерухомо.
Рух - це - ВСЕ.