Виборюючи право на життя
Я опинилась на краю обриву...
Ще крок вперед, і все моє буття,
Пройде як мить, у відблисках заливу.
Ще крок вперед, і я лишу по собі,
Цих пару строк, написаних востаннє...
Минула чверть століття, у подобі,
Блудниці, що так прагнула кохання.
Давно не вірю в Бога, спотикаюсь,
Надію десь згубила, сподівання.
То падаю, то трішки підіймаюсь,
Немаю сили зносити страждання.
Ви бачили, що я на краю шляху...
Ви знали, що блукала я без тями.
Моє життя, давно зазнало краху,
Дорога увібрала крові плями.
Останній подих... і закрию очі...
Вдихну на повні груди шарм осінній.
Лишу у пам`яті чарівний колір ночі,
Та ваші, часом, погляди невинні.
Ще мить, та вже давно пора спочити.
Самотнє серце, б`ється, тихо- тихо.
Війнув проклятий, холодом повитий,
Брат вітер. Стій! Ні буде лихо-лихо....
Вернули.
Полтава, 23.09.2015
