Олена Коленченко У фарбах неба зорі золоті...
Ніч засвітила зірку золоту
Мо` то зоря кохання незрадлива?
Явивши небу місяць наготу,
В долонях хмар сховався соромливо.
І з вечора до самого рання
Сердець лунають знову передзвони.
У всесвіт дивний йдемо навмання,
Де барви квітів і плодові грони.
В цнотливому пробудженні весна
Причісує зеленокудрі коси.
Від твого подиху німі уста
І від очей твоїх - блакитні роси.
11.05.2016 09:27 Тетяна Белімова => © |
 Красиво вийшло)) Натхненно! Так по-весняному! Закохано! |
10.05.2016 22:34 Світлана Рачинська => © |
 Так трепетно про уста!.... І про роси... Чудовий зразок любовної лірики. Мальовничо!.... |
10.05.2016 21:39 Ліра => © |
 Гарна мелодія ночі... |
09.05.2016 17:26 Дністран Оксана => © |
 Гарно сяють зорі у творі. |
06.05.2016 19:52 Люлька Ніна => © |
 Чудова лірика!!! |
06.05.2016 11:04 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже-дуже красиво! |
05.05.2016 05:56 Ольга Шнуренко => © |
 Кожна ніч кохання має бути як остання... |
04.05.2016 22:06 Панін Олександр Мико... => © |
 Чи оксамит небес, чи дня блакить, |