Душа - рабиня і цариця
Не позволяй душе лениться
Чтоб в ступе воду не толочь,
Душа обязана трудиться
И день и ночь, и день и ночь!"
Николай Заболоцкий
Душа – рабиня і цариця,
І мовчазна, і говірка,
Свята і, в той же час, блудниця,
Солодка доля і гірка…
І щоб душа не дармувала,
Не витрачала марно час,
Зроби все так, щоб гарувала
І день, і ніч, і повсякчас…
І лінь жени з душі пенатів,
Тягни з етапу на етап
в лахмітті замість пишних шатів,
Щоб зрозуміла, хто сатрап…
Не дозволяй душі дозвілля,
Коли вже сонце за вікном,
І лінь тримай у чорнім тілі
Не пряником, а батогом…
Якщо дозволиш потурання,
Звільнивши від важливих справ,
Душа зруйнує всі старання,
Все цінне, що ти в неї вклав…
Так що хапай її за плечі,
Навчай від ранку й дотемна,
Щоб цінувати мудрі речі
навчилась заново вона…
Душа – рабиня і цариця,
І мовчазна, і говірка,
Свята і в той же час блудниця,
Солодка доля і гірка…
(Оригінал)
автор - Николай Заболоцкий
Не позволяй душе лениться!
Чтоб в ступе воду не толочь,
Душа обязана трудиться
И день и ночь, и день и ночь!
Гони ее от дома к дому,
Тащи с этапа на этап,
По пустырю, по бурелому
Через сугроб, через ухаб!
Не разрешай ей спать в постели
При свете утренней звезды,
Держи лентяйку в черном теле
И не снимай с нее узды!
Коль дать ей вздумаешь поблажку,
Освобождая от работ,
Она последнюю рубашку
С тебя без жалости сорвет.
А ты хватай ее за плечи,
Учи и мучай дотемна,
Чтоб жить с тобой по-человечьи
Училась заново она.
Она рабыня и царица,
Она работница и дочь,
Она обязана трудиться
И день и ночь, и день и ночь!
м. Київ, 7.05.2016
