16.05.2016 03:25

для всіх

168

2 | 2

 © Серго Сокольник

Дощ змиває кохання

Ми сьогодні удвох

Вже не ті, що були легкокрилі.

Наших споминів блог

Дощовою завісою вкрило.

Розірвалась вона, 

Мов завіса тендітна у Храмі, 

І розриву стіна

Постає непохитно між нами.

Мелодрама дощів-

Наче постать Евтерпи лірична, 

Від якої спочить

Часу вдосталь. Попереду- вічність.

Руку дай і пройди

По застиглій долоні прощання.

Дощ змиває сліди

Що лишило на спомин кохання...

У альтанці удвох, 

Мов на острові у океані.

Екзальтація... Крок

До надії- можливо, останній, 

І прощальні слова, 

Наче щирість раптового блуду...

Дощ кохання змива.

Все скінчилось. Нічого не буде.