Притча про Коряку- розкоряку

Сидів Коряка-розкоряка,

На вулиці. Ні дощ, ні мряка,

Ні спека- все ніщо для нього.

Такий собі Великий Йога.

Сидів, коцюрбився у позі,

Мов наркоман у передозі,

Пив дощ із неба, дощ і їв,

(ще, може, ротом мух ловив)

Коротше, Гуру, хоч куди...

Ішла дівчИна до води

(хотіла, бачите, скупатись,

Бо у дівчат такий вже статус-

Як не купається- бруднуля)

-Іди до мене- враз почула-

Я- Гуру, я тебе навчу

Купатись в крапельках дощу,

Ловити мух у позі пави

І споглядать, що роблять гави.

Інакше, трясця твою мати,

Ніколи ти не будеш знати

Шляхів коротких до Нірвани.

За це співай мені осанну,

І сплачуй раз по раз данину-

З мух, що наловиш- половину.

Питає дівчина (вона

Хоч молода, та не дурна)-

Скажи мені, чи ти не дурень?

З чого ти взяв, Великий Гуру,

Що Гуру ти, а не ледащо,

Що під дощем купатись краще,

Аніж у річці чи у ванні,

Що шлях короткий до Нірвани

Відкриється лише тому,

Хто ротом добре ловить мух

І на землі вмостився рачки?..

.............................

Такі Корячки-розкорячки

Нерідко прагнуть вчити нас...

Подумайте. Бо- САМЕ ЧАС.

Візьміть участь в обговоренні