21.02.2011 19:47
-
959
    
  1 | 1  
 © Василь Багрій

Колоски із сонця

Спадали з сонця соняшні обличчя на долоні – 


Букети променів ясних… 


Їх свіжістю я омивав волосся скроні, 


І клекіт серця, мов застиг… 




Я ніжив щічки золотистим милом 


В чарівному, джерельному ставу небес… 


Я коси сяйва жовтого тягав і відчував прекрасну силу, 


Яка вела ліловою стежиною в краї чудес. 




Там ніжний вітер щебетав пісні, 


Пливли фіалки неба увісні, 


А я лежав на хмарах і вбирав проміння, наче грона… 


Зогріли душу колоски із поля сонця, пестячи легкі долоні. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!