24.05.2016 22:18
for all
171 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Іваніцька Тетяна

Дещо глибше

Вітер часу розвіяв нас по різних країнах, мов пил,  

чути стукоти серця і несміливі шелести крил 

хлопчика, у якого за грудиною падає сніг - 

боїться нових фальшивих людей, почуттів та доріг. 


Знаєш, хлопчику, а шляхи для нас вже давно відкриті,  

треба тільки нанизувати на пам`ять щасливі миті,  

летіти, падати, світити, хворіти і навіть померти 

і неважливо - хто ти, хто з тобою і просто де ти. 


*** 


Ми ж горіли!

Ми, справді, горіли!


Залишали за спинами стіни, 

будували яскраві нові мости, 

пили ром, грали рок і писали листи, 

їли заморські прянощі, 

кидалися з крайнощів в крайнощі.

Минали сотні байдужих автострад, 

стрибали з дахів, 

чекали порад.

Мовчали.

Кричали.

Чекали.

Кохали.

І навіть меланхолійний листопад

шепотів, що ця повторюваність і дієслівні рими -

дещо інтимніші за сотні ідеально написаних книг

та тисячі недолугих дешевих інтриг.


Листопад шепотів тобі, хлопчику, 

що дорослішати - це боляче, 

що дорослішати - це різати крила, 

відкривати вітрила

цинізму

і крізь призму

байдужості забувати кольорові сни, 

забувати смак молодості, 

смак своєї весни.


*** 


Просто, хлопчику, не потрібно спішити дорослішати.


Просто, хлопчику, лети!

...зміст глибший від звичної життєвої мети.



Тернопіль, 2016

Публікації: Іваніцька Тетяна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 30.03.2017 13:32  Каранда Га... => © 
 25.05.2016 21:54  Каранда Га... => © 

чудово!