Сестро
Моїй рідній мавці.
У ноти літа сонце заплелося,
Барвінок грав, хилився до небес.
Скажи-но, сестро, - серце запеклося,
А ти як досі віриш в поетес?
Ти віриш в щось там дике й незбагненне,
Ти – чиста, й ти (невже?)– моя сестра.
Запалиш вдихом небеса вогненні,
І встануть від твоїх віршів міста.
Ти трохи дика. Трішечки не звідси.
В тобі є дощ і той далекий ліс.
Душа твоя – у тисячному віці,
А синій вітер венами проріс.
Ти - мавка, сильна, вільна і смілива,
В тобі щоразу проростають айстри.
Хай не в тобі, - надворі, - буде злива,
І, сестро, стережися тих чугайстрів.
Люблю тебе. Нічого б й не просила.
Сестричко, наші верби – перерослі…
А ти… Сьогодні ти така красива.
Красива, сестро, і така доросла.
