01.06.2016 16:07

для всіх

196

4 | 4

 © Ем Скитаній

Зрада

віршування в окупації

твої кроки подібні грому з ясного неба, 

шуму пожеж і камнепадінню.

вони - гуркіт руйнацій і канонад, 

і крики людські

в розплавленій лаві вулкану...

о, зрадо! я бачив твоє обличчя в століттях.

я бачу обличчя твоє щоденно й щомиті, 

коли цілиш ти списом у спину

чи крізь легені

вганяєш тесак з насолодою в серце людині, 

яка необачно була тобі другом, коханим чи братом -

я бачу твій посміх паскудний

в червоних хрестах що на білому фоні -

за ними закидано клуні, пакунки

і вбивці розсілись рядами -

муштровані і налаштовані

вбивати своїх одновірців...

ти в усіх ешелонах на колії смерті, 

у потягах що громихають щоденно -

я бачу тебе, єхидну, за спинами немічних і дітей, 

лякливу і бздливу, тупу у зненависті, 

жорстоку і злу, і немилосердну.

мов зомбі катуючу у катівнях

знесилених, скорених і полонених...

я бачу тебе, брехливу, у світі... -

тобі просто насрати на світ!

його користаєш, щоб зрадити потім, 

скупити у роздріб і оптом...

смієшся, регочеш і скалишся

підла, злодійна підступна!

о, зрадо! ти вмієш ховатись за маску

миролюбної усмішки діви, 

позад себе лишаєш пустелю духовну, 

байдужість і злидні...

недолуга, потворна, безродна

та, що не має вітчизни -

вертає, 

ховається в пагорбах поміж болот, 

жонглюючи благодійністю і благородством, 

довір"ям людським забавлючись, 

грабує своїх же людей

у розорених нею же землях... -

бо така вже вона прагматична.

о, зрадо!..століттями що не змінна.