Смерть
Якось бачить чоловік
Смерть спішить до нього,
Він мерщій із хати втік
В друга жить свойого.
Ось на новім місці він
Думав спокій має,
Знов почувши смерті дзвін,
Він її питає:
Я ж тебе вже зустрічав
І утік від тебе,
Тільки в друга жить почав,
Кличеш знов до себе.
Нащо бачив я тебе
Вперше в себе вдома?
- Не врятуєшся ніде,
Твоя путь відома.
Я хотіла запитать,
Ти чого ще вдома,
Мусиш в друга помирать,
А не в себе вдома..
Смерть скосила бідака
Гострою косою,
Не було щоб хтось втікав,
Смерть завжди з тобою.
м. Київ, 20.07.99.
