Тадм Зламана гілка
Не гілка зламана – то зраджена душа
тремтить ледь-ледь – очікує причастя
мов свідчення: до вартості гроша
прирівнюється особисте щастя
і що їй та криклива суєта -
за крок до вічності всі бачаться марноти
і якось враз стирається межа
у проявах розпущеності й цноти
а поруч кимось губляться слова
про вічне, миле, непорушне,
в той час як гине гілочка-душа,
котра, здавалось, зовсім незворушна
Харків, 3.06.2016
24.05.2023 18:27 Каранда Галина => © |
 скучила за часом, коли сама писала і з насолодою читала отакі вірші. |
07.06.2016 01:26 Серго Сокольник => © |
 У рядку -про вічне, миле, непорушне- збій ритму, Таню) Трохи підкорегуйте) А зміст гарний) Приємно Вас бачити) |
06.06.2016 06:07 Тетяна Чорновіл => © |
 Тужливо відчулось... Нехай гілочка зростеться. |
05.06.2016 20:49 Котрась із вас => © |
 Якось влучило у настрій. Ніби і гілочка, а колом у серце... осиновим.) |
05.06.2016 15:27 Каранда Галина => © |
ліс рубають - щепки летять... про долю зламаних гілочок ніхто ніколи не думає... максимум - напишуть про них вірш... можуть навіть пам"ятник поставити якісь зламаній гілці, одній з мільйона...але далі знову треба рубати ліс... |
05.06.2016 12:54 Олена Вишневська => © |
 Чудово.... |
05.06.2016 11:25 Панін Олександр Миколайович... => © |
 Стискає душу біль, щемить, щемить, |