05.06.2016 20:57
for all
2295 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Олександра

Я, ти і подорож

Пакуй валізу у подорож до забутих світів

І нехай вже ніхто нас ніколи спиняти не сміє.

Поки місяць за небо вечірнє повільно злетів, 

І ці зорі затемнити небо ще поки зуміють.


Розбиває півдня у вогні золотий зорепад, 

Коло сонця по небу скотилось у пінисте море, 

Тільки ти, ще рюкзак і червоний оцей виноград, 

А ще я і це сонце із душами нашими хворе.


Гей - на гору! До ранку блукати, як дикі, лісами.

Ми так мало у світі цім бачили теплих зірок, 

Ми ходили щодня посірілими тими містами.

Надивились і в люді, і в душах ще безліч дірок.


А спинятися нащо? Не бачив красивого досить, 

І не бачив кохання тих хмар і тієї землі.

Вже до себе нас небо із ріки ласкаво так просить, 

Ніби зараз ми знову такі ще дитячі й малі.


За плечима в нас вік і забутого "вчора" є море, 

А попереду міст, і хтозна він куди приведе, 

Я і ти, ще рюкзак і затемнені хмарами зорі, 

І по плечах та ніч, як покровом, тихенько іде.

Публікації: Олександра

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 06.06.2016 10:56  © ... => Тетяна Чорновіл 
 06.06.2016 10:56  © ... => Тетяна Белімова 

Щиро вдячна! 

 06.06.2016 09:45  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно! Настроєво! У ритмі літа))))  

 06.06.2016 06:05  Тетяна Чорновіл => © 

Чудова небесна подорож, як і цей натхненний вірш!