15.06.2016 09:16
for all
220 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Богдана Копачинська

Ти призначиш мені побачення...

Ти призначиш мені побачення,  

На зупинці твоєї весни. 

Парасольки пливуть в пункт призначення,  

Де тепер лише в клаптиках сни. 


Мокну я, малолюдна та вулиця,  

Діаманти в краплинах дощу. 

Скоро все закрутиться-збудеться,  

Я, неначе на крилах лечу. 


Той пейзаж у найменших подробицях,  

Тонкі пальці твоїх сигарет... 

Парасольки пливуть - милі змовниці,  

Приховають наш спільний секрет. 



15.06.2016

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 17.06.2016 19:51  © ... => Олександра 

Дякую) 

 16.06.2016 14:55  Олександра => © 

Гарно!

 16.06.2016 12:31  © ... => Тадм 
 16.06.2016 12:30  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую, що відчули!) 

 15.06.2016 22:35  Тадм => © 

Я зрозуміла при повторному прочитанні :) не сприйнялося перший раз через кому. для мене органічніше так: "Мокну я... Малолюдна та вулиця, Діаманти в краплинах дощу." ну то так - суб"єктивне  

 15.06.2016 22:08  Світлана Рачинська => © 

Це чудово! Наче побувала тою парасолькою на побаченні) Сподобалось!) 

 15.06.2016 14:12  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую) 

 15.06.2016 14:12  © ... => Тадм 

Я описую те що бачила) Дякую) 

 15.06.2016 14:09  Тетяна Чорновіл => © 

Думаю, той секрет чарівний і неймовірний. Як і вірш цей трепетний! 

 15.06.2016 11:53  Тадм => © 

красивий вірш, але звернірть увагу на "Мокну я, малолюдна та вулиця" - як на мене, тут або чогось не вистачає, або щось зайве,  

 15.06.2016 10:43  © ... => Анна Ольтенберг 

Так, дуже гарно) і романтично) 

 15.06.2016 10:21  Анна Ольтенберг => © 

Гарно з парасольками)) 

 15.06.2016 10:19  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую, пані Тетяно! Я його писала за кілька заходів. Нарешті наче вдався. 

 15.06.2016 10:10  Тетяна Белімова => © 

Чудовий вірш! Щемливо-ліричний... до сліз... І водночас світлий, проникливий!