ДУША
триптих
Душа кричала: « Я цілком одна!»
Вона просила: «Прагну розуміння!»
А день – як та побілена стіна,
А ніч – безсоння сновигає тінню.
« Напитись дайте чистої води!
Один хоч погляд упіймать дозвольте!
Так важко у тенетах самоти,
Так хочеться у небеса, на волю!
Я ж не для їжі вам, не для пиття.
Я ж – ваша суть, Всевишнього частинка.
А ви мене зрівняли зі сміттям,
Хоч досі вас таки зовуть «людина».
Я пізнавати хочу кожен раз
Такі ж прекрасно-неповторні душі.
Чому ж, скажіть відверто, без образ,
Для вас чужою почуватись мушу?
Я в вас одна. Без мене вам ніяк.
Пригадуйте про все це хоч би зрідка,
Бо проживете, наче той будяк,
А вирости могла б чудова квітка.
- - - - - - - - -
Торкніться до неба душами,
У простір без меж пірніть.
Так трепетно, так зворушливо
У спокої потоніть.
Забудьте часи і відліки,
Зануртесь у суть всього,
Шукайте єдину відповідь:
Чому запалав вогонь?
Збагнете – спішіть вернутися
І щось, а таки змінить,
Щоб вам на землі відбутися,
Допоки вогонь горить.
А мрія тоді наблизиться
На чистих нових вітрах.
І з маревом ночі лишаться
Безсилля, нудьга і страх.
Торкніться, та без іронії,
Хоч справа ця непроста.
Бо тільки з клітин гармонії
Душа ваша вироста.
- - - - - - - - -
З невидимого наміру й чуття,
Зі слова й думки постає життя.
І серцем, і єством, і головою
Живіть постійно в злагоді з собою.
Бо ж племені людському так не личить
Гармонію обмежити обличчям.
Дрогобич, 2010
