Космічна рокіровка
з рубрики / циклу «Пейзажна лірика»
коли дуже жарко,
щоб займатися речами,
якими займатися взимку
було дуже холодно»
Марк Твен
За покликом душі й бажанням тіла
Режим життя змінити я зуміла,
Як рокіровку в шахах - день на ніч,
Виною спека – ось у чому річ…
Коли задуха на землі, як панна,
Мене рятує прохолодна ванна,
Відкриті навстіж усі вікна й двері,
І я в обіймах ніжних стратосфери…
Я бачу сон: блукаю у саванні
ногами босими і в сарафані,
А вдалині оазис, як міраж,
Вода джерельна, пальмовий пейзаж…
Приємна прохолода, теплий вітер,
І спів пташиний, голосистий «твіттер»…
Коли заходить сонце, день смеркає,
Мій сон, як дивне марево, зникає…
До ранку, ніби мара, усю ніч
Із небом зоряним я віч-на-віч,
Смакую сік медово-полуничний,
І настрій аж до ранку - феєричний!
Я рада, що тепер я інтроверт,
Найкращі друзі – музика й мольберт,
Пейзажні вірші - в них слова, як фарби,
І почуття мої - найкращі скарби…
м. Київ, 22.06.2016
