з рубрики / циклу «ТАК ЛИЧАТЬ ОЧІ, СПОВНЕНІ КОХАННЯ»
Я облишу гордість, запитаю неба,
Де тебе шукати рано, навесні.
Може між хмаринок заблукати треба,
Де збирають сльози дощики рясні?
Може у садочку, де буяють груші
У весільнім платті сніжних квіточок,
Ароматом щастя напувають душі
Й осипають вроду тихо з гілочок.
Віджбурну вагання та й спитаю річки,
Як знайти печальні очі росяні.
Може де тополі височать мов свічки,
Уплела ти в трави коси просяні?
Може приховавшись поміж течією,
В берегах звиваєш шовковистий стан,
Напуваєш плавні вродою своєю
І таїш світанок у сипкий туман?...
Я розправлю крила, в безмірі розтану,
Розіллюся світлом ніби Фенікс-птах,
В молоденькім гаї віднайду кохану,
Залишусь цілунком на її устах.