Коли зігнуть тебе роки
І в самоті хвороби змучать
Та будуть роз`їдать думки
Про гіркую життєву участь.
Коли не зможеш більше жить
У немочі та в самотині,
Й захочеш назавжди спочить,
То взнаєш як живу я нині.
Коли побачиш як старий
Стоїть і милостиню просить.
А погляд згаслий і сумний
Ніхто з людей не переносить.
Коли гидливо обійдеш,
Здаля побачивши старого,
То знай таким я буду теж
І також житиму убого.
м. Київ, 19.09.99
