Дзвін
Ти не питай по кому дзвонить дзвін,
Це по тобі почав дзвонити він,
Прийшла пора ховать твоє життя,
Яке розтринькав майже без пуття.
Ти ще живий, але життя скінчив,
Під дзвін оцей ти вже давно спочив
Із мріями, яких ти не здійснив,
З бажаннями, які ти розгубив.
Любов пройшла повз тебе, наче дим,
На все життя зостався ти один,
Для чого тільки в білім світі жив,
Та ти не жив, ти тільки світ коптив.
Пройшли роки, неначе мить одна,
У світі не залишив ти й сліда,
То не питай по кому дзвонить дзвін,
Це по тобі давно вже дзвонить він.
м. Київ, 26.04.98.
