З марнот щоденних зіткана печаль
з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»
З марнот щоденних зіткана печаль –
юдоль земна формується із рішень
із вуст ледь чутне: “невимовно жаль”
небезпідставно простір заколише....
Торкнувшись тихо часточки душі
злетить у висі крихітка-надія....
Зім”яті кимось стиглі спориші
ранкове сонце поспіхом зігріє....
І, попри все, торкнеться віра пліч,
їй не звикати – бачила усяке
для неї дійсно надто звична річ
серця людські витягувати з мряки
Харкав, 29.06.2016
