30.06.2016 23:51
for all
73 views
    
rating 5 | 8 usr.
 © Панін Олександр Миколайович

Я прийшла

Я прийшла Поема, 3 частина-епілог

Трагічна і романтична історія

Не бійся кохання,
Не бійся жінок -
Не допоможе.
Іо Сабі

У нерівнім трепеті

сердець, 

не суворий і, немов незнаний, 

щиро плакав грішний

панотець, 

сповідався він парафіянам...


«Совість надривається моя, 

жити більш у спокої

не буду, 

ваших душ негідний пастир я, 

винен перед богом, 

перед людом…


Благочестя зрікся в мить одну, 

хлопця одурманив чорним

зіллям, 

мов у чаді, слухав сатану, 

зводив наклеп, учиняв

свавілля…


Гарний хлопець, рідкісний

талант, 

я ж його призначив на заклання.

Дівчина – безцінний

діамант, 

чарами огранений кохання…


Не повернеш втрату, 

плач не плач.

Не вщухає совісті заграва…

Дівчино, благаю, 

ти пробач,  

на прощення

хоч

не маю права»…


З лементом прибігли дітлахи, 

Дзвінко сміх по всіх усюдах

лине:

відшукали діти голубків

у старій занедбаній

хатині.


Панотець у ноги юнці

впав, 

(над майданом сяйво одкровення), 

«Отче, кожен був колись

не прав, 

дайте нам своє благословення…»


Ось пішли у церкву

під вінець, 

все село гуляло, веселилось, 

Їх вінчав прощенний

панотець, 

сльози щастя у очах світились...


* * *

Легендарна, давня вже пора…

зі стіни церковній не зникає

втілення Прощення і Добра –

не канонізована

СВЯТАЯ…

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 01.07.2016 23:40  © ... => Олена Коленченко 

Ще раз дякую, пані Олено, за добрі слова. 

 01.07.2016 23:12  Олена Коленченко => © 

Олександре Миколайовичу, перечитала всі три частини ще раз, але вже разом, наскільки глибинно написано!!! Чуттєво!!!Майстерно!!! Отримала велику насолоду від цієї дуже повчальної казки...Дякую за щасливе завершення))) 

 01.07.2016 22:18  Босорканя Йовжівна => © 

Навзаєм)) 

 01.07.2016 22:16  © ... => Босорканя Йовжівна 

Дуже дякую за відгук, шановна пані, бажаю Вам успіхів у Вашому Шляху. 

 01.07.2016 22:12  Босорканя Йовжівна => © 

Читаючи вашу поему я згадала, я до нас у парафію, колись, заїжджав священник. В своєму казанні він якраз і розповідав як будучи в сану (а я римо-католичка) він закохався в жінку, що була заміжньою. Як у нього виникало бажання відректись від покликання, бажання, щоб чоловік цієї жінки помер. Але до нього в гості приїхав вже старий панотець, вони довго говорили і після цього до нього прийшло прозріння. Він знову навернувся до Бога. Чимось ваш священник нагадав мені його.
Чудовий вірш)) 

 01.07.2016 11:42  © ... => Тадм 

Дякую за схвалення і за увагу до твору, Тетяно. 

 01.07.2016 11:41  © ... => Олена Вишневська 

Дякую, Оленочко, привіт щезнику, хай добре поводиться. 

 01.07.2016 11:39  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую, пані Тетяно, я теж люблю, коли усе закінчується добре, а це - казка, казка має бути щасливою.
З повагою. 

 01.07.2016 09:29  Тетяна Ільніцька => © 

Урааааа! Гепі-енд! Я так хотіла, аби все завершилося добре!
Весілля)))))) Що може бути краще для закоханих?
Ви - молодець, Олександре Миколайовичу))) 

 01.07.2016 08:48  Олена Вишневська => © 

Прекрасне завершення історії! 

 01.07.2016 08:04  Тадм => © 

добре, що каяття вчасне....