29.06.2016 22:54
for all
170 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Панін Олександр Миколайович

Я прийшла

Я прийшла Поема, 2 частина

Трагічна і романтична історія

Кохання приходить
Не питаючись,
Без дозволу
У серці оселяючись,
Йде
без попередження…

З ефіру

«Вистигає лісова земля, 

Осінь заселяється

тихенько, 

Люба зоре, дівчинко моя, 

Я сприйняв, відчув тебе, 

рідненька.

Я бродив безтямно між

гаїв, 

у гарячці

бачив білі квіти, 

Пам’ять

зіллям панотець труїв, 

Та кохання не спромігся

вбити.

Я до тебе думкою

лечу, 

Пригадав усе за мить, 

кохана, 

Тільки рідний голос твій

почув -

Затягнулася душевна

рана».


Як на крилах, він летів, 

не йшов, 

Стежками вузенькими, 

кривими

І кохану дівчину

знайшов, 

Обігрів обіймами

палкими.

Зірка їх нічна кудись

вела, 

А вони трималися за руки

І нарешті вийшли

до села -

Місця їх кохання і розлуки…


Ось і церква…

навіть уночі

видно, що вона, 

мов лебідь, біла.

Не ридай, сирітко, 

не кричи -

Нездоланна поговору

сила…


«Нездоланна? - хлопець проказав. -

потурати наклепу

негоже, 

я cвяті

ікони малював, 

відтепер

хай суд розсудить

божий! »


Смакувала ніч останні сни…

На ранкову службу йшли

прочани, 

А на них дивився зі стіни

Лик дівочій, лагідний, 

печальний.


«Люди, люди, рідні вороги, 

Що поганого я вам зробила, 

Із чужої волі, чи з нудьги

ви мені

це горе поробили?

Я звичайна дівчина була, 

Полюбила вперше і востаннє, 

Квіткою Кохання розцвіла, 

Ви ж мені – безжальне катування…

Ці зловтішні кпини, мов ножі, 

Сліз нема і більше я не плачу…

Люди, люди, рідні, не чужі, 

Хай господь пом’якшить

вашу вдачу.

Із сердець женіть навіки зло, 

Я усіх пробачила давно.»


Заволав зненацька панотець:

«В церкву закрадається руїна, 

Благочестю настає кінець, 

Пекло грішні душі вмить поглине!

Зрікся бога нечестивий хам, 

Зобразив чаклунку недолуго, 

Сплюндрував, 

негідник, 

божий храм, 

Учинив над вірою наругу».


У людей на серці

танув лід, 

Наближалась

Істини хвилина.

У очах

добра зажеврів

світ, 

Люди становились

на коліна…


Панотець гукав з останніх

сил, 

Завивав. немов скажена

зграя:

«Відьма, чорна грішниця, 

упир!»

Люди ж тихо мовили:

«Святая!»

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 01.07.2016 11:46  © ... => Олена Коленченко 

Дуже дякую, пані Олено, радує Ваше схвалення 

 01.07.2016 11:04  Олена Коленченко => © 

"Люди, люди, рідні, не чужі,
Хай господь пом’якшить
вашу вдачу.
Із сердець женіть навіки зло,
Я усіх пробачила давно." Цей твір має глибокий філософський зміст!!! Моє чудово!!! 

 30.06.2016 23:43  © ... => Олена Вишневська 

Дякую, Оленочко, дуже радує Ваш коментар. 

 30.06.2016 21:43  Олена Вишневська => © 

Олександре Миколайовичу, бракне слів (ягід ельфійських переїла,мабуть)!!!
Сподобалось - не те слово! 

 30.06.2016 18:16  © ... => оксамит 

Дякую за співчуття і розуміння, пані Оксамит. 

 30.06.2016 17:39  оксамит => © 

Важко.., але водночас... Так сприйняла... 

 30.06.2016 15:07  © ... => Босорканя Йовжівна 

Щиро дякую за схвальний відгук. 

 30.06.2016 14:21  Босорканя Йовжівна => © 

Так гарно. Мені чомусь захотілось плакати. Чудова поема. В ній вся суть людської натури: спочатку відьма, йди геть, а потім свята і поклони б`ють. Сумно це... 

 30.06.2016 10:52  © ... => Тадм 

Дуже дякую за схвальний відгук, Тетяно. 

 30.06.2016 10:51  © ... => Тетяна Белімова 

Шановна пані Тетяно, дуже дякую за детальний та уважний коментар. Цей твір практично закінчено, але можливий ще й епілог, Ви вірно це відчули.
Коли буде виконано, ще не знаю.
З повагою. 

 30.06.2016 08:58  Тетяна Белімова => © 

Ось таке мінливе людське море... Вчора вимагало розп`яття, а сьогодні молиться на зображення у храмі.
Нема визнання у своїй державі для пророка. Це теж правда.
Але кохання здатне відродити померлого навіть з попелу небуття.
На перехресті таких простих істин виник Ваш вірш.
Майстерно, як завжди))
Чогось виникає відчуття, що історія ще не завершена.
Що ж сталося з дівчиною? 

 30.06.2016 08:49  Тадм => © 

Чудове втілення! Закінчення нагадало рядки:
"Я видел пьяниц с мудрыми глазами
И падших женщин с ликом чистоты.
Я знаю сильных, что взахлёб рыдают
И слабых, что несут кресты".  

 30.06.2016 06:44  Ліра => © 

Гарна задумка, і бездоганне втілення. Бо дійсно, ніхто не намалює краще, ніж любляче серце. Так намалює, що й інші повірять. Тож будьмо берегинями та оберегами для своїх коханих.